(Світло в кінці тунелю
Про виставку
Шахта — це місце, де майже ніколи не видно всього шляху. Є лише простір перед собою, наступна ділянка породи і
робота, яку потрібно виконати.
«Світло в кінці тунелю» — виставка про цей стан, своєрідна метафора життя та дорослішання. Про рух крізь події, які
не завжди вдається зрозуміти в моменті. Про поступове формування людини — поглядів, пам’яті та власного способу бачити світ.
У центрі цієї історії — досвід людини, яка виросла на Донеччині, а згодом опинилася в Києві. Схід України тут постає не як географія, а як
культурне середовище꞉ промислові міста, праця, метал, заводські пейзажі. Те, що було частиною повсякденності, з часом починає читатися
як система образів і знаків.
Разом із людиною змінюється і значення цих образів. Знайоме середовище стає матеріалом для мистецтва. Постпромислове
перетворюється на простір для нового – того, що народжується з отриманого досвіду.
Окремо змінюється і саме поняття «східняка». Воно перестає бути лише географічним визначенням. Після 2014-го, а особливо після 2022-го,
досвід Донбасу в українському контексті отримує іншу вагу. Місце походження стає частиною складнішого питання про пам’ять,
ідентичність, приналежність і те, як особисте минуле співвідноситься з історією країни.
Шахта в цій системі образів — не стільки символ темряви, скільки модель існування. Людина спускається під землю, де не має повної картини,
і все одно починає працювати. Не знаючи, скільки залишилося до виходу і що буде далі. Постійна праця формує певні бачення та характер,
що стають основою для робіт.
Так само відбувається і з життям, дорослішанням та роботою художника. Частина речей стає зрозумілою лише з відстані. Помилки, втрати,
зміни місця, зміни поглядів і сама практика поступово складаються в один досвід.
Зібрані тут роботи охоплюють різні серії та періоди
творчості, адже поза візуальною неоднорідністю можна побачити міжчасові звʼязки. Не як готовий висновок, а як вироблений роками і
практикою матеріал.
Тому «світло в кінці тунелю» тут не обов’язково є обіцянкою кращого майбутнього. Воно радше означає можливість озирнутися і побачити,
скільки вже пройдено.
Бери кайло та лізь у темінь шахти — видобувай руду життя.
Художник꞉ Даня Шуліпа
Куратори꞉ Анастасія Муніч, Данило Ширінський
Учасники
Даня Шуліпа — мультидисциплінарний художник, чия практика охоплює живопис, графіку, скульптуру, цифрове мистецтво та дизайн. У центрі його творчого висловлювання — дослідження життя крізь особисті рефлексії. Візуальна мова художника поєднує елементи експресіонізму, символізму, урбан-естетики та мотиви масової культури, ретро й панку. Спираючись на ці коди, Шуліпа вибудовує власний художній контекст і візуалізує індивідуальне світосприйняття. Народився у 1998 році в Костянтинівці, Україна. Живе та працює в Києві.
